Дитяча книга «Курс юного патріота» зустрічається з бурхливою і суперечливою емоційною реакцією читачів. Одні сприймають її з першого знайомства, а інші нещадно критикують.
Однак не багато хто замислюється над тим, що перша емоційна реакція, яка часто слідує одразу за переглядом обкладинки, говорить більше про досвід самого читача, аніж про той матеріал, з яким він знайомиться.
Справа в тому, що слова «патріотизм», «Батьківщина», «сім’я» та словосполучення «курс юного патріота» викликають у людей емоційні асоціації, пов’язані з дуже різними фрагментами їхнього минулого. Хтось, чуючи їх, безсвідомо відтворює у пам’яті щасливі моменти свого дитинства чи юності, а хтось поринає у травматичні спогади минулих подій. Наша психіка відтворює ці зв’язки непомітно, тому найчастіше люди переносять свої почуття до минулих ситуацій чи людей на те, що навіяло їм той чи інший емоційний стан, у даному випадку – на книгу.
Як же тоді розрізнити, на що ми реагуємо саме зараз – на ту реальність, яка перед нами, чи на давно минулі події свого життя?
Дізнатись про це можна зі вступної статті до «Курсу юного патріота»
Її автор, він же автор книги, – практикуючий психолог, який давно має справу з цим питанням і знає багато цікавих речей.
А щодо патріотизму, то не можна не погодитися з тим, що сама по собі любов до Батьківщини – це прекрасно, і вона варта того, щоб її плекати. Усе ж подальше залежить виключно від того, як її інтерпретують і як пропонують виховувати. Тому геть стереотипи! Давайте жити тут і зараз і спілкуватися одне з одним, не тікаючи у минуле!